Найстрашніше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях
Найстрашніше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х. Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів — інтернаціоналістів.
У цей день ми поділяємо біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій. В глибокій шанобі схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув. Дякуємо тим, хто живе поруч з нами. Низький уклін вам, миротворці! Хай затишок, добро й пошана оточують, супроводжують вас! Наснаги, щастя, радості, успіхів у праці на благо родини.
