Працівниця Семенівського бюро правової допомоги допомогла особі стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату
До Семенівського бюро правової допомоги Кременчуцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулася громадянка К., якій починаючи з червня 2020 року роботодавець не виплачував заробітну плату посилаючись на відсутність коштів у підприємства.
Центром встановлено належність особи до суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу (малозабезпечена особа) та призначено юриста – працівницю Семенівського бюро правової допомоги Олену Зайченко.
Після бесіди з клієнткою та ознайомленням із наданими документами працівниці бюро стало відомо, що особа працювала на підприємстві із 2017 року. Починаючи з червня 2020 року роботодавець не виплачував їй заробітну плату посилаючись на відсутність коштів у підприємства. Станом на лютий 2021 року заборгованість по заробітній платі склала 46168,18 грн.
Олена Зайченко, поспілкувавшись з клієнтом, на основі наданих документів та відомостей склала заяву до суду в порядку наказного провадження про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.
Враховуючи обставини справи, суд видав судовий наказ про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у сумі - 46168,18 грн. клієнтці Семенівського бюро правової допомоги - особі К.
Таким чином Олена Зайченко допомогла особі захистити її право на оплату праці.
Після успішного завершення справи для громадянки К. до Семенівського бюро правової допомоги звернулося ще 14 осіб, в яких виникла подібна ситуація щодо заборгованості з виплати заробітної плати. Всім особам була надана правова допомога.
Консультує юрист Кременчуцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олена Зайченко:
Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).
Якщо строки виплати працівникові заробітної плати були порушені, заробітна плата була нарахована за певний період, але не була виплачена, її можна стягнути у примусовому порядку.
Працівник може звернутися до суду в порядку наказного провадження у разі якщо вимога про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати є безспірною (роботодавець не оспорює ні право вимоги працівника, ні суму заборгованості з виплати заробітної плати), що підтверджується належно оформленими письмовими документами. Таке право працівника на звернення до суду у порядку наказного провадження передбачено п.1 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції (районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду) за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування заявника.
Працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Звернення до суду можливе як після звільнення працівника так і під час роботи в організації, якщо є заборгованість з виплати заробітної плати.
При зверненні до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати судовий збір не сплачується.
До заяви має бути додано докази:
• перебування заявника у трудових відносинах із боржником (наприклад: засвідчені копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником тощо);
• підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).
